Куда смотреть покупая сервера.

Куда смотреть покупая сервера.

Со временем всякая компания, по мере своего подъема, способна столкнуться с моментом когда станет нужно совершенствовать существующею IT-область. Подходит пора, когда руководству попросту требуется приобретать сильные сервера, так как стационарные компьютеры теперь не справляются с необходимыми заданиями и с защитой информации. Установка и запуск сервера дает возможность уладить многие проблемы по выполнению каковых надо значительные мощности, хранения узловых а также других копий необходимых данных, формирование удаленного доступа к программам и остальным данным фирмы. Покупка правильного сервера для компании позволяет обеспечить стойкий доступ к информационным данным компании. Перед покупкой также надлежит рассчитать задачи сервера потому, что по этой причине зависит сумма машины и его сопровождение.

Сервер, главным образом, является сильным компьютером, который способен быстро осуществлять разные вычисляемыые задания как дешевый vds, а также фиксировать в себе все передаваемые данные компании. В пользу большего удобства сервера решили классифицировать соответственно их предназначению и назначенных задач. Согласно данной матрице сервера разобщают на:

Сервера, на которых распределяются крупные объемы информации. Данные сервера целенаправленно смонтированны непосредственно под БД.

Оборудование, в цели каких входит выполнение кодов, что запрашивают не малых мощностей и на котором может работать несколько людей зараз.

Другие виды сервера можно причислить к файл-накопитель, все они используются для упорядочивания данных и подключения к нему разных категорий пользователей

Но, вынуждены заметить что данная сортировка является очень условной и довольно часто сервера проделывают одновременно несколько опций при работе.

По таким составляющим как ОЗУ, мощьность процесора, вместилище жесткого диска проводят рабочую систематизацию серверов. Равным образом влияют на подобное дифференцирование величина корпуса и его типы.

Ну, теперь начнём с основных шагов по точному выбору сервера.

Перво-наперво поставьте задачи и задачи, что начнет производить ваш сервер.

Следующим шагом будет предвидение предвидимого условия и позиции под функционирования сервера. Важное условие определить число пользователей, что останутся использовать серверные потенциалы оборудования.

И напоследок, необходимо расследовать какими же производственными мощностями будет владеть ваш новый сервер. Мы говорим о таких мощьностях как микропроцессор, жесткий диск и прочее

Всегда перед покупкой определите правильно определите анализ нужд для фирмы. Это позволит вам избежать приобретения сервера с недостающими либо чрезмерными мощностями, а посему — не совершать лишних растрат. В случае если вы покупаете сервер с невеликими мощностями то возникают нюансы с полновесным функционированием серверной эксплуатации, значит может образоваться довольно много просчетов или недоступность сервера. Ежели будет приобретен сервер с производственными мощностями что превосходят нужды, то это поведет лишние издержки на сервис и работу оборудования.

Наши советы дадут вам возможность найти себе сервер, какой будет отвечать всем вашим надобностям. И вам требуется учесть доступность увеличения мощностных параметров сервера с ростом бизнеса. Ныне вы можете найти своей фирме нужный сервер под Дорвеи и далеко не тревожится о устойчивой эксплуатации и организации назначенных заданий.

И, подведем итоги. Сперва вам требуется определить какие же скрипты начнут осуществятся на сервере, какое количество сотрудников получат к нему доступ и как много планируется одновременных подключений. Потом выясняем как много ресурсов будет здесь расходоваться и с данных данных браться к формированию требований на выбор сервера.

Искренне желаем вам успешной эксплуатации и развития вашей фирмы.

Дилемма по покупке подходящего сервера

Дилемма по покупке подходящего сервера

Данная публикация окажется интересна для организаций, количество людей у которой равняется от 5 до 17 специалистов.

Первостепенная задача предоставленной публикации будет оповестить про функцию сервер бесплатно в организациях а также предоставить консультации по правильному поиску серверного железа и ПО.

Основная суть в том что название «Сервер» с британского означает как слуга. И действительно, сервер оказывает исключительно необходимые услуги для всех работников разнообразных деятельности деятельности. Поэтому AHKOР неизменно стал исключительно прочным, и поэтому изрядно дорогостоящим. И даже не всякий раз все сервера оказываются наиболее мощными чем типовые стационарные компьютеры. И крайне занимательный момент заключается в таком факте что ежели сервера работают на людей, тогда владельцы их получается хозяевами.

Проанализируем позиции и цели.

Сейчас мы подойдём к подобному факту что поручения которые делает сервер допускается применить для различных серверных станций, а позволительно и сочетать ряд задач на одном сервере. Изначально требуется подразумевать что в компаниях севрерных кластеров больше нежели один, такое обуславливается тем что в действие входят определённые обстоятельства, какие следует проанализировать по отдельности. Уточним что подобные разграничения несут достаточно символьный характер.

1. Сервер что предназначается для разнообразных софтов.

Данный сервер организовывается достаточно эпизодически. Он предназначен для действия очень сильных софтов, в основном это кодовые задания аудиторских программ или других программных продуктов что требуют очень немалых ресурсов для имеющихся вычислений. В основном, в небольших компаниях данные проекты встречаются весьма редко и поэтому подобные сервера заслужили вовсе не большую востребованность. Этот тип серверов потребует наличность больших апаратных ресурсов, быстрые чипы последнего типа, и большого объема ОЗУ. Дополнительно неотъемлемым моментом является наличность резервных носителей и мощная остуживающая установка.

Делаем вывод — это крайне недешевые сервера. Но на таких серверах можно инсталировать сервер под Xrumer, и проделывать функцию по включении другого перечня кодов.

2. Компьютер для целевых задач

Такой компьютер получает немало сходства с сервером для программ. Сущность подобного терминального состоит в таком что сервер предназначается для подсоединения абонентов с всяким уровнем администрирования. Пущенная методика даёт возможность примыкать к станции от всевозможных соединений (зачастую весьма медленных) и выполнять здесь самые разные расчеты и выполнять приложения. Сюда входит как аналитическая так и счетоводная проекты. От данного сервера требуется продвинутая и безотказная отдача, т.к. За раз к нему должно быть подключено немало абонентов. Но к такому серверу смогут приставать пользователи с нетбуков и смартфонов.

На многотерминальный подход подсоединяются клиенты под спец. Приложения и программы.

При всех моментах выбора сервера следует не забывать пару специфик, которые довольно необходимы при работе.

Серверные станции вовсе не являются функциональным участком для сотрудников. Чем реально в меньшей мере работники имеют в распоряжении к ним доступ, тем лучше.

Не стоит отдалять от серверов мышки или атрибуты. Неожиданно они окажутся крайне необходимы

Очень важным критерием в работах серверов считается электропитание. Не экономите на ИБП и батареях.

Файлсервера извечно требуют тех поддержки. Поэтому помните следить за красными маяками и острыми тонами выпускаемым сервером. Безопаснее сообщить о сигналах предварительно, чем только потом исправлять поломки.

Сервер будет работать довольно длительнее при условии, что его не станут задирать лишний раз. Никаких личных задач, лишь организационные. Если уж он не работает постоянно, значит так порой надежнее, прослужит лет шесть, а возможно и свыше.

Вербна неділя


Верба красна розцвітає,
Про Великдень сповіщає
І Спасителю під ноги
Стеле гілочки розлогі.


Не я б‘ю – лоза б‘є,
Від нині за тиждень – буде Великдень,
Паска, ковбаска і свячене яєчко.


Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітаємо
Легеньким дотиком…
Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,
Що вже за тиждень
Буде Великдень!

Ой ти гілко, гілко вербова!
На тобі зелена обнова.
Ще холоднувато надворі,
А ти вже в святечнім уборі.
Ти вже у церковцю ходила,
Господу стежинку встелила
І до нас вернулась, свячена
Гілочко вербова, зелена.
Ти торкни Оленочку трішки,
Хай росте, як мама, заввишки
А Максимка – шпарко й багато,
Хай здоровий буде, як тато.

8 вересня — день пам’яті мучеників Адріана і Наталії

8 вересня — день пам’яті мучеників Адріана і Наталії, покровителів християнського подружжя

Хто вшановує мученика, не його робить більш славним, але сам від нього отримує благословення, яке освічує.
Микола Пєстов

 

Серед чималої кількості Київських храмів є один, який носить ім’я на честь святих мучеників Адріана і Наталії. Храм цей знаходиться на Лісовому масиві.

І хоча храм зовсім новий, а будівництво й досі триває, навколо вже сформувалася міцна община. Помолитися сюди приходять усі, хто потребує слова Божого, але особливо — молоді пари, бо святі мученики Адріан і Наталія є покровителями християнського подружжя. Сьогодні Православна Церква вшановує їх пам’ять.

Подружжя Адріан і Наталія жили в місті Нікомідії у Віфінській області Малої Азії. Адріан був язичником і служив чиновником імператора Максиміана Галерія (305-311 рр.), гонителя християн. Наталія була таємною християнкою.

У печері поблизу Нікомідії в період гонінь ховалося 23 віруючих. Їх затримали, судили, катували і примушували принести жертву ідолам, а потім повели в судову палату, щоб записати їх імена. Начальник цієї палати Адріан запитав затриманих, на яку нагороду за муки чекають вони від свого Бога. Християни відповіли: «Не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що приготував Бог люблячим Його» (1 Кор. 2, 9). Почувши це, Адріан сказав писарям: «Запишіть і моє ім’я разом із ними, бо і я — християнин». Адріана теж кинули у в’язницю.

Імператор радив Адріанові викреслити своє ім’я із списку християн і вибачитися. Та Адріан запевнив, що не збожеволів, а вчинив так на власне переконання. Виповнилося тоді молодому чиновникові 28 років.

Дізнавшись про те, що трапилося, Наталія поспішила до в’язниці, де підбадьорювала Адріана, і допомагала триматися мужньо. 
У в’язниці Адріана разом із іншими християнами піддали страшним катуванням: мученики, яким важким молотом перебивали руки і ноги, помирали в страшних муках. Коли черга дійшла до Адріана, Наталія найбільше боялася, щоб чоловік не виявив малодушності й не відрікся від Христа. Помер святий Адріан разом із іншими мучениками в 304 році. Коли їх тіла почали спалювати, піднялася гроза і піч згасла, кількох же катів убила блискавка. Віруючі перенесли тіло Адріана у Візантійське передмістя і там поховали.

Іще перед Адріановою смертю Наталія просила його молитися, щоб її не примусили вийти заміж. Та з молодою й багатою вдовою захотів побратися тисячоначальник армії. Адріан уві сні з’явився дружині й сказав, що незабаром і вона піде за ним. Так і трапилося: Наталія померла на чоловіковій могилі.

Свята пара — Адріан і Наталія — чудовий приклад християнської сім’ї, у центрі якої знаходиться Христос, Чия любов преображала їх любов одне до одного.

28 серпня – свято Успіння Пресвятої Богородиці

28 серпня православні та греко-католики святкують Успіння Пресвятої Богородиці. За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.

За переказами, Божа Мати часто молилася на Єлеонській горі — місці знесення сина. Одного разу вона побачила архангела Гаврила, який повідомив її, що через три дні закінчиться її земне життя. Христос чекає на неї у своєму царстві небесному, де вона буде з ним довічно. На підтвердження своїх слів він вручив Богоматері гілку райського фінікового дерева — символ нетління та благодаті.

Вона просила не сумувати, а радіти з приводу її Успіння, тому що перед лицем сина обіцяла не залишати світ і після смерті. Богородиця заповідала, щоб її тіло поховали біля підніжжя Єлеонської гори, де покояться її рідні. Перед кончиною Божа Матір виявила бажання побачити всіх апостолів, і Бог здійснив чудо: над домом нависло багато хмар, на яких із різних країн зібралися апостоли. Вони були самі здивовані тим, що сталося. Богородиця благословила кожного з учнів Христа й таємниче повідомила, що вони не побачать її після Успіння з волі Господа.


У призначений архангелом день перед Богоматір’ю та апостолами з’явився Христос із великою кількістю небесних сил і пророків, які писали про неї.
У Гефсиманії тіло Божої Матері поховали в печері, вхід до якої був завалений величезним каменем. Апостоли біля гробниці пробули три дні. На третій день прийшов апостол Хома, який не зміг бути на погребанні і не одержав благословення Богоматері. Він був дуже засмучений з цього приводу. Співчуваючи Хомі, апостоли вирішили відкрити гробницю. Але, відваливши камінь в печеру, вони побачили, що гробниця порожня, у ній були лише погребальні покривала. Того ж дня увечері, під час обряду переломлення хліба в пам’ять про померлу, апостоли побачили Богородицю, яка їм сказала: «Радійте! Я з вами назавжди»…

У народі це свято називають «Перша Пречиста». Протягом осіннього періоду є три «Пречисті»: «Перша Пречиста жито засіває, друга — дощем поливає, а третя — снігом покриває». Отож, на «Першу Пречисту» відбувається озимий посів. Після цього свята колись у селі дівчата звільнялись від тяжкої роботи. Звідси й приповідка: «Прийшла Перша Пречиста — стає дівка речиста», багато говорить, бо немає вже що робити.


В Україні о цій порі розпочинається збір врожаю в садах. На деревах залишаються лише «зимові» сорти яблук та груш. Після Першої Пречистої також розпочиналася заготівля калини. Як ми знаємо, калина здавна символізує Україну, є її свого роду національною емблемою.

У день Першої Пречистої селяни приносили в церкву на літургію колосся нового врожаю, щоб «Успіння-матінка» благословила їхній труд та зберегла зібраний врожай від пожежі та дощу.

14 серпня святкуємо Перший Спас — Медовий

14 серпня святкуємо Перший Спас — Медовий

У серпні є три свята, що звуться Спасами, і перший з них — Медовий Спас – відзначається 14 серпня. У цей день колись починали збирати мед.

За переказами, князь Володимир саме в цей день прийняв хрещення, тому у стародавньому Києві 14 серпня освячували воду в Дніпрі і називали цей Спас «Спасом на воді».

Християнська церква 14 серпня вшановує сім святих мучеників – братів Маккавеїв (Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма й Маркелла), їхню матір Соломонію (чи Соломію) та їх учителя Єлеазара, які постраждали за відмову прийняти язичництво і прийняли мученицьку смерть.

Саме тому свято дістало ще одну назву – Маковія. Народ каже: де капала їхня кров, сходила велика полум’яна квітка, що одразу зацвітала, то і був мак.

Серед українців свято Маковія (Маковея) одне з найпоетичніших і найшанованіших. У дохристиянські часи цього дня вшановували Богів Спасів і освячували квіти, городину та криниці. Зрештою, прийнявши християнізовану назву, люди зберегли давні традиції.

Напередодні свята дівчата виготовляли “маковійську квітку” переважно з городніх і, частково, лісових квітів. Букет мав бути різнобарвним: з чебрецю, чорнобривців, кудрявців, настурцій, рути-м’яти, васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля тощо. Крім того, до «квітки» додавали і голівку невеличкого соняшника, і все це пов’язували червоною стрічкою. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону.

У такому букеті кожне зело мало свій символ: рута-м’ята оберігала від усякої напасті і додавала здоров’я, ласкавці сприяли тому, щоб у родині була ласка, злагода і щирість, кудрявці – аби у хлопців вились кучері й любили їх дівчата, маточник освячував плодовитість бджіл, а сонях уособлював небесне світило, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним до людей, тварин та рослин. Потім дівчата плели віночки, у яких йтимуть до храму.

Рано вранці церковні дзвони сповіщали про свято. Ненька будила дітей, оздоблювала «маковійську квітку» намистом, повивала червоною стрічкою, обгортала рушником і промовляла:
– На, доню, квітку цю, щоб ти була така гарна, багата й пригожа, як ця квітка, щоб тебе хлопці любили, як люблять люди квітку…

Менші хлопчики й дівчатка вибігали в квітник, робили й собі свіжі букетики і разом з усіма йшли до церкви. Після недовгої молитви священик виголошував світсько-повчальну проповідь для дітвори: аби були чемними, шанували батьків і старших, не лихословили, добре вчилися, допомагали по господарству, були охайними.

Це — чи не єдина церковна відправа, участь у якій переважно брали підлітки; вони навіть несли хреста й хоругви при обході храму. Потім усі ставали в коло і священик освячував квіти, а за годину-другу поверталися додому, де їх чекав святковий стіл з пісним сніданком (у цей день починавсяУспенський піст).

Серед страв мали обов’язково бути шуліки, коржики та пиріжки з маком. «Маковійську квітку» підвішували до сволока або ж до божниці, де вона висіла протягом року. З квітів при потребі готували ліки чи купелі, дівчата вплітали їх у коси, «щоб не випадало з голови волосся». З маківок дехто робив ліки від безсоння, зерном начиняли суслу (соски-смоктунці) і обсипали обійстя, «щоб відьми не доїли корів і не приносили вроків».

Оскільки Маковій вважався дівочим та дитячим святом, то юнь у цей день не працювала. Підлітки гралися на луках у різноманітні ігри, а молодь збиралася подалі від села, щоб повеселитись і поспівати, так званих, спасівських пісень (оскільки наступав піст, то в селі церква забороняла це робити). Хлопці у цей день жартівливо називали дівчат макодзюбками чи маковійками.

З Маковеєм, як, власне, і з іншими шанованими у народі святами, пов’язано багато різних цікавих повір’їв.

Так, мами, що мали на той час синів-вояків, несли «маковійський букет» одразу до родового дуба(посадженого на честь сина), клали між гіллям, прив’язували червоною бавовною: «На тобі, дубе, за те, що мені любе, щоб сина кулька не взяла, щоб легко десь жив, щоб силу мав твою і твою міць. Даю тобі, а ти дай моїй дитині».

Також існував звичай на Маковея дарувати одне одному освячені макові голівки, щоб був мир і злагода між людьми.

Молоді мами, роблячи купіль для дівчинки кидали у воду мак, щоб хлопців було, як макового насіння, а синові перед першою купіллю осипали маком голову, щоб у майбутньому був багатим і вправним господарем.

Добре було визначати на Маковея місце для нової криниці — «сам Господь водичку на добру споживу благословить». З криниць виносили відром води до води великої (ріки). Виливши, перевертали на березі відро і зверху сідали, обернувшись спиною до течії, «щоб шкоди від повені не було».

На ріках хлопці катали на човниках своїх дівчат, осипаючи зібраний квіт, з яким на воду ступили, «щоб личко довго не в’януло». У деяких селах священик власноруч двічі ладаном обкурював криниці, «щоб відьми здихали» та чари на воді не приймалися.

Миром, громадою сусідні села сходились на межі, обмінювалися калачами, бо Бог товариськість любить та щоб сусідські парубки не билися.

У Києві майже до ХХ сторіччя існував звичай на Маковея йти до Дніпра святити воду. Все чоловіче населення на водосвяття обов’язково мало з’являтися у козацькому одязі. Цього дня люди купалися, щоб очиститися від лихої сили та запобігти хворобам.

Наступний Спас — Яблучний — (Преображення Господнє) ми відзначатимемо 19 серпня. До цього дня вже мають бути зібрані всі зернові, тому Другий Спас відзначають як свято врожаю — кінець літа.

Привітання на весілля

На весільнім рушнику Стоїте ви нині, Ще сьогодні вільні ви - Завтра вже - родина. Хай міцна буде сім'я, Хай цвіте кохання, Тільки пісня солов'я Хай вас будить зрання.
Якби в словах була пророча сила, А в серці чарів полум'я цвіло. То я б для вас усе в житті зробила, Щоб дня сумного не було. Нехай волошками цвітуть яскраві ранки, Нехай здійсняться тисячі бажань. Щоб доля дарувала тільки щастя, Ні грама бід,ні крапельки страждань.
Дорогі наречена та наречений!  У цей святковий та радісний для Вас день хочеться побажати Вам побільше всього найкращого, а ще розповісти таку історію:  Жив один мудрець, який знав про все, що відбувається в цьому світі (наприклад, скільки води у морі, скільки пташок в небі тощо). І от одне молоде подружжя вирішило перевірити цього мудреця, довести йому що він далеко не все знає. Для цього вони піймали метелика і вирішили положити його між долонь та запитати в мудреця - що в нас в руках? Він звичайно відповість, що метелик. Тоді спитаємо в нього - а живий чи мертвий? Якщо він скаже - живий, ми стиснемо долоні і метелик загине, а якщо відповість що метелик мертвий - ми його випустимо.  Прийшли вони до мудреця і запитують - що в нас в руках? Мудрець відповідає - метелик. А живий чи мертвий? Мудрець каже - все в ваших руках!  Бажаємо й Вам молодята, щоб Ваше кохання, благополуччя та сімейний затишок завжди були саме в Ваших руках. Кохайте один одного та будьте щасливі!
Колектив [назва організації] щиро вітає [чоловіче ім'я] і його наречену [жіноче ім'я] з одруженням.  Бажаємо молодим кохання і любові, злагоди і благополуччя. Живіть до старості без старості!  
День єдиний у житті Лиш такий буває, Вас із створенням сім'ї Наш народ вітає, Як у небі голуби Наші наречені, Вам з роси, і вам з води Побажаєм нині.
Під весільні маршу звуки Ви серця з’єднали й руки; І з нагоди цього дня Тішиться уся рідня.  І ми нині теж завзято Вас вітаєм, молодята, І зі створенням сім’ї Побажання шлем свої.  Збережіть кохання зілля Аж до срібного весілля І здоров’я вам міцного До весілля золотого.  Щоб в щасливому союзі Ви цвіли, як маки в лузі, І любов’ю до кінця Були сповнені серця.  Дорогенькі молодята! День весілля – ваше свято; Справжні будете герої, Діток народивши троє!

9 травня – День перемоги над фашизмом

9 травня 1945 року назавжди ввійшло в історію як День Перемоги у найбільшій і найкривавішій війні на нашій планеті. О 6 годині ранку про перемогу над гітлерівською Німеччиною сповістив по радіо диктор Юрій Левітан. Тому 9 травня вважається Днем Перемоги, хоча воєнні дії тривали ще не один місяць. Статус державного свята День Перемоги одержав тільки в 1965 р. До цього 9 травня було звичайним робочим днем, який офіційно не відзначали.

Для українців, як і для всіх інших народів, об’єднаних тоді в СРСР, Велика Вітчизняна війна була боротьбою за право на вільне життя, за свою землю, за гідне майбутнє. Це була справедлива, визвольна, священна війна проти підступного і жорстокого ворога, який виношував плани перетворити на рабів слов’ян та інші народи, віднесені нацистами до так званої «нижчої» раси.

8 травня 1945 року о 22 год.43 хв. за місцевим часом (у Москві вже наступило 9 травня) у передмісті Берліна Карлсхорсті почалася церемонія підписання Пакту про військову капітуляцію Німеччини, що знаходилась у стані війни з 54 країнами світу. Нейтральні Швейцарія, Іспанія, Португалія, Швеція, Ірландія, Афганістан і Чилі прийняли рішення про вислання нацистських дипломатів. Німецький Рейх, про заснування якого оголошено в 1871р. у залі Дзеркал у Версалі, припинив своє існування.

В 0 годин 15 хвилин від імені Верховного Головнокомандування Пакт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту генерал-фельдмаршал В.Кейтель. Радянський Союз представляв заступник Головнокомандуючого Маршал Радянського Союзу Г.К. Жуков, союзників — Головний Маршал Великобританії А. Тендер.

Полум’я Другої світової війни, складовою якої була Велика Вітчизняна війна радянського народу проти німецько-фашистських загарбників, палахкотіло шість років. Битви йшли на території країн Європи, Азії та Африки, на неосяжних морських і океанських просторах. Армії сторін, що воювали, нараховували понад 110 млн. чол.. Війна забрала понад 50 млн. життів. Понад 40 місяців — з червня 1941 по жовтень 1944р. — палало на українській землі полум’я ВВВ. Лилася кров, нищилися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані й добровольці, чоловіки й жінки різних національностей.

У ході ВВВ український народ дав збройним силам антигітлерівської коаліції понад 6млн. воїнів. На користь високого усвідомлення свого воїнського обов’язку з боку українців свідчить і той факт, що вони посідають друге місце після росіян за кількістю Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави.

Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клотик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров’ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви війни і загинуло чи не найбільше бійців та командирів Червоної армії.

 

На долю України та її народу випали нечувані страждання і жертви. Окупанти винищили 3,9 млн. мирних жителів і до 1,4 млн. військовополонених, а 2,4 млн. молодих найбільш працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. Багато з них там і загинули. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 215 з яких розділили трагічну долю білоруської Хатині. Зруйновано понад 16 тис. промислових підприємств, близько 30 тис. колгоспів, радгоспів та МТС. Загальна сума збитків, заподіяних населенню й народному господарству республіки сягала майже 1,2 трлн. крб..

Пам’ять про ці жертви, про ратний і трудовий подвиг народу зобов’язує нас перейнятися усвідомленням того, що, якби не було спільної Перемоги над фашизмом, покоління, що прийшли в життя після війни, взагалі й не народилися, і не було б не лише України як суверенної держави, а й української нації, оскільки за планом «Барбаросса» 80 % населення західних областей України підлягали знищенню, а решта 20 % мали стати виконувати рабську працю.

Ми завжди пам’ятатимемо ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей. Будемо ж гідні ратного і трудового подвигу наших батьків. Зробимо все від нас залежне, щоб розквітав, ставав красивішим і заможнішим рідний край. Нехай земля радує щедрим колосом, а чисте, мирне небо — сонячними погожими днинами, рясним, своєчасним дощем.